Нобелівська премія – Борис Пастернак

Я пропав, як звір у загоні.
Десь люди, буде, світло,
А за мною шум погоні,
Мені назовні ходу немає.

Темний ліс і берег ставка,
Їли поваленої колоду.
Шлях відрізаний звідусіль.
Будь що буде, все одно.

Що ж зробив я за капость,
Я вбивця і злодій?
Я весь світ змусив плакати
Над красою землі моєї.

Але і так, майже біля труни,
вірю я, прийде пора -
Силу підлості і злоби
Добрий дух чинить опір.

Оцініть:
( Поки що оцінок немає )
Поділіться з друзями:
Михайло Лермонтов